Адміністративне оскарження дій кадастрового реєстратора

Тривалий час в Україні не існувало механізму адміністративного оскарження рішень, дій та бездіяльності кадастрового реєстратора. Тобто, таке оскарження здійснювалось або у відповідності до загального порядку встановленого Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі – Закон № 393), або в судовому порядку.

Постановою КМУ від 04.12.2019 р. № 1140 (набрала чинності з 30.12.2019 р.) внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. № 1051 (далі – Порядок № 1051). Змінами запроваджено можливість оскарження рішень, дій бездіяльності кадастрового реєстратора за спеціальною уніфікованою процедурою. Тобто, поруч із звичним захистом порушених земельних прав встановлений і адміністративний спосіб захисту – звернення із скаргами до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр) та її територіальних органів.

Нормативно-правове підґрунтя для втілення такого способу захисту порушених земельних прав встановлено Законом України  «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. № 3613-VI (далі – Закон № 3613) та Порядком № 1051.

Відповідно до зазначених нормативних документів скаргу можна подавати щодо:

  • рішення кадастрового реєстратора про відмову у реєстрації земельної ділянки;
  • наявності технічної помилки у відомостях ДЗК, яка була допущена органом, що здійснює його ведення;
  • незаконних рішень, дій та бездіяльності кадастрового реєстратора не пов’язаних із реєстрацію земельної ділянки в ДЗК;
  • незаконних рішень, дій та бездіяльності територіальних органів Держгеокадастру.

Куди і що оскаржувати

До Держгеокадастру можна оскаржити (п. 223 Порядку № 1051):

  1. рішення кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки або про відмову в реєстрації (крім випадків, коли щодо ділянки наявний судовий спір);
  2. рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Держгеокадастру, які стосуються неналежного розгляду скарг віднесених до компетенції таких територіальних органів та на інші рішення, дії та бездіяльність територіальних органів Держгеокадастру в сфері ведення ДЗК.

До територіальних органів Держгеокадастру можна оскаржити (п. 224 Порядку № 1051):

  1. рішення про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК про його об’єкти;
  2. виправлення технічної помилки у відомостях ДЗК, яка була допущена органом, що його веде;
  3. рішення, дії або бездіяльність кадастрового реєстратора (крім рішення про держреєстрацію земельної ділянки або про відмову в здійсненні такої дії);
  4. надання відомостей Державного земельного кадастру.

Строки подання та розгляду скарги

Рішення, дії або бездіяльність кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру та його територіальних органів протягом 30 календарних днів:

  • з дня доведення до відома особи рішення, що оскаржується,
  • або з дня, коли особа дізналася про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Слід бути уважними до встановлених строків подання скарги, оскільки пропущення цього строку може стати підставою для залишення її без розгляду.

Строк розгляду скарги Держгеокадастром та його територіальними органами становить 30 календарних днів з дня її надходження в письмовій формі. Не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення цього строку строк розгляду скарги може бути продовжено. Таке продовження має бути обґрунтованим, про нього мають повідомити скаржнику. Але загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів з дня її надходження (п. 225 Порядку № 1051).

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Вимоги щодо форми та змісту скарги

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного кадастрового реєстратора або територіального органу Держгеокадастру може бути подана особою, яка вважає, що її права порушено (її представником) одним з таких способів (п. 227 Порядку № 1051):

  • у паперовій формі під час особистого звернення;
  • шляхом надсилання поштового відправлення
  • в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг
  • шляхом надсилання на адресу офіційної електронної пошти Держгеокадастру.

Незалежно від способу подання скарга повинна містити (п. 227 Порядку № 1051):

  1. найменування органу, до якого вона подається;
  2. повне найменування (ПІБ) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування/ПІБ представника скаржника, якщо скарга подається представником;
  3. реквізити рішення, яке оскаржується, зміст оскаржуваної дії чи бездіяльності;
  4. зміст вимог скаржника та їх обґрунтування;
  5. у разі потреби до скарги додаються документи, необхідні для їх розгляду, або їх копії;
  6. підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги — у разі подання скарги у паперовій формі, або кваліфікований електронний підпис — у разі подання скарги в електронній формі.

За результатами розгляду скарг Держгеокадастр та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

  1. відмову у задоволенні скарги;
  2. задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

    2.1. скасування рішення про відмову в реєстрації земельної ділянки та проведення держреєстрації земельної ділянки;

    2.2. внесення відомостей (змін про них) про об’єкт ДЗК та виправлення технічної помилки;

    2.3. надання відомостей ДЗК;

    2.4. тимчасове блокування доступу кадастрового реєстратора до ДЗК;

    2.5. анулювання доступу кадастрового реєстратора до ДЗК;

    2.6. притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Держгеокадастру;

  3. залишення скарги без розгляду.

Перспективи адміністративного оскарження

  • Рішень про державну реєстрацію земельної ділянки

Держреєстрації земельної ділянки у ДЗК є завершальним етапом її формування як об’єкта цивільних прав. Непоодинокими є випадки, коли зацікавлені особи зіштовхуються із неможливістю швидко та безболісно пройти цю процедуру через неправомірні дії кадастрового реєстратора — надання необґрунтованої відмови. При цьому, процедура судового оскарження такого рішення є не досить привабливою в силу своєї значної тривалості. Тому вважаю, що механізм адміністративного оскарження може бути ефективною альтернативою судовому способу захисту порушених прав.

Нагадаю, підставами для відмови у держреєстрації земельної ділянки є (ч. 6 ст. 24 Закону № 3613):

  • розташування її на території дії повноважень іншого кадастрового реєстратора;
  • подання заявником документів не в повному обсязі;
  • невідповідність поданих документів вимогам законодавства (документації із землеустрою);
  • находження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Цей перелік є вичерпний, а тому посилання кадастровим реєстратором на будь-які інші підстави не передбачені чинним законодавством є неправомірними.

На практиці дуже частими є випадки штучного «підтягування» положень ч. 6 ст. 24 Закону № 3613 під випадки коли перешкодами в реєстрації земельної ділянки є певні технічні недоліки бази самого ДЗК.

Найбільш розповсюдженою підставою для відмови у держреєстрації земельної ділянки є «невідповідність поданої документації із землеустрою вимогам законодавства». При цьому дуже часто кадастрові реєстратори обмежуються лише цією фразою, не надаючи роз’яснень які самі документи яким вимогам якого законодавства не відповідають. Це є очевидно неправомірним, отже таке рішення за результатами розгляду скарги має бути скасовано.

Іншою підставою для надання відмови у держреєстрації є — «знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини». Тобто мова йде про «накладку».

В такій ситуації доцільність подання скарги залежить від виду «накладки».

Якщо вона є «доброякісною» (тобто має місце рівномірний зсув меж кількох земельних ділянок у відомостях ДЗК порівняно із фактичним місцезнаходженням внаслідок недоліків землевпорядної документації попередніх років) – така накладка виправляється шляхом розроблення  технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та повернення меж земельної ділянки у ДЗК до фактично існуючих.

Якщо вона є «недоброякісною» (тобто має місце задвоєння  земельних ділянок, які належать різним власникам) — подача адміністративної скарги до Держгеокадастру навряд чи допоможе вирішити проблему. В такій ситуації — очевидно існує спір про право, і без судового рішення не обійтись.

  • Рішень про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК про його об’єкти та інших рішень, дій та бездіяльності кадастрового реєстратора

Підставами для відмови у внесенні змін до відомостей про земельну ділянку є:

  • земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого кадастрового реєстратора;
  • із заявою звернулася неналежна особа;
  • подані документи не відповідають вимогам законодавства;
  • заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Цей перелік є виключним. Тому в разі наведення в спірному рішенні іншої аргументації – доцільним є подання скарги, яка з великою вірогідністю має бути задоволена.

  • Відмови у виправленні технічної помилки у відомостях ДЗК, яка була допущена Держгеокадастром

У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з ДЗК, викопіюванні з картографічних матеріалів ДЗК технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної Держгеокадастром, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган Держгеокадастру (ч. 1 ст. 37 Закону № 3613, п. 138 Порядку № 1051). Якщо факт невідповідності підтверджено, такий орган, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Якщо факт невідповідності не підтверджено — кадастровий реєстратор повідомляє заявникові  про відмову у виправленні вказаних у його повідомленні помилок із зазначенням причини відмови.

У разі необґрунтованості такої відмови заінтересована особа може подати скаргу. За досвідом можемо сказати, що по суті Держгеокадастр є по суті єдиним органом що може швидко та професійно оцінити розумність та обґрунтованість відмови кадастрового реєстратора. При цьому для розгляду такого питання Держгеокадастру не потрібні документи, оскільки працівники Держгеокадастру та кадастрові реєстратори використовують прямий доступ до даних ДЗК. Натомість в разі звернення до суду, окрім значної тривалості розгляду питання, важливим є відсутність у Суду прямого доступу до даних ДЗК та пов’язані із цим незручності. Тому можливість адміністративного звернення з цього питання напряму до Держгеокадастру є дуже необхідною новацією.

  • Рішень, дій та бездіяльності територіальних органів Держгеокадастру у сфері ведення ДЗК

Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та в свою чергу, здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр може переглянути відмову територіального органу Держгеокадастру у задоволенні скарги. Тобто він може виступити таким собі органом апеляційної інстанції та, відповідно — задовольнити (повністю чи частково) скаргу та прийняти необхідне рішення.

Водночас, потрібно наголосити, що адміністративне оскарження передбачено лише для рішень, дій або бездіяльності територіальних органів Держгеокадастру, які:

  • стосуються неналежного розгляду скарг віднесених до компетенції таких територіальних органів
  • вчиняються у сфері ведення ДЗК.

Тож якщо скарга буде подана на рішення, дії та бездіяльність територіальних органів Держгеокадастру пов’язані із неналежним виконанням інших повноважень, не пов’язаних із веденням ДЗК – у задоволенні скарги буде відмовлено. Оскільки такі дії/рішення/бездіяльність оскаржуються у відповідності до процедури встановленої Законом № 393, положеннями Постанови КМУ від 14.01.2015 р. № 15 «Про державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру», Наказом Мінагрополітики від 29.09.2016 р. №333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держегеокадастру», Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».